Кохання народилося на війні: у Дніпрі військовий освідчився дівчині на даху «Мост-Сіті»

На війні народилося кохання Юлії Штопенко та Руслана Пліса, військовослужбовців 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Сьогодні на даху «Мост-Сіті» Руслан освідчився і запропонував руку та серце своїй коханій, повідомляє сайт «Наше місто».

Все вирішила особиста консультація

Юля родом із Нікополя. Останні чотири роки у Дніпрі служить офіцером відділення психологічного забезпечення у званні молодший лейтенант. Руслан із села на Херсонщині. Його призвали на термінову службу до Дніпра.

Як психолог Юлія часто їздить до різних підрозділів: перевіряє несення служби, проводить інструктажі, працює з тими, хто вирішив переходити на контрактну службу.

Руслан часто бував у варті. Довго не наважувався підійти до дівчини, що сподобалася. І, нарешті, восени минулого року, коли Юля вкотре була в його частині, підійшов і сказав, що має особисті питання, і потрібна розмова з психологом. Дівчина подумала, що у хлопця серйозні проблеми і погодилася допомогти. Після цього і почалося їхнє спілкування. Вже за кілька місяців Руслан підписав контракт на три роки – щоб частіше бачитися з Юлею.

Юлю одразу привабили гарні очі, щира посмішка та спортивна статура Руслана. Вже в процесі спілкування зрозуміла, що він дивовижна людина, з якою не буває нудно. Руслан дуже уважний, намагається завжди її чимось тішити, вміє дивувати. Намагається частіше робити для коханої сюрпризи та подарунки.

– Будь-який сюрприз ретельно обмірковую і довго планую, – ділиться Руслан. – Пам’ятаю, якось Юля була на роботі, а я вдома приготував дуже гарну романтичну вечерю. І хоча кухар із мене не дуже, але для коханої старався. Романтична обстановка, квіти та прикраси. На столі – запечена качка під нашим сімейним соусом та паста. І все вийшло начебто непогано.

Єдність протилежностей

Спочатку дівчина побоювалася, що проблеми у стосунках можуть виникнути через різницю в званнях. Вона – офіцер, він – солдат. Мовляв, як поставляться до їхнього роману інші товариші по службі? Їм із Русланом це не заважає абсолютно.

Видно один з одним вдається не так часто, як хотілося б. А коли випадає вільний час, намагаються якнайбільше приділити один одному уваги. Разом гуляють, проводять час удома, де вдається хоч трохи відпочити від службової метушні.

Юля вважає, що у їхній парі все за законами фізики, коли однойменні заряди відштовхуються, а різноіменні притягуються.

– У нас і життєві принципи, і захоплення багато в чому різняться, – каже вона. – Я трохи старший, тому і думка більш вироблена. При цьому яскраво вираженого лідера у наших відносинах немає. Хоча більше він – чоловік. Руслан дуже активний, близько переживає те, що відбувається, часто нервує з різних приводів. А я – людина лояльніша. І як психолог намагаюся його заспокоїти, переконати, що все нормально, все йде як треба. Утихомирюю його своїм характером.

Руслан вважає себе лідером у парі: розуміє потребу компромісів, але намагається наполягати на своєму.

– Найбільше в Юлі ціную доброту, чесність та відкритість, – каже він. – І якщо щось іде не так, обговорюємо та виправляємо. Звичайно, ціную її кохання та турботу. Напевно, це найбільші цінності у жінці.

Справа не в погонах

На певному етапі взаємин Руслан зрозумів, що настав час знайомити Юлю з батьками. Кажуть, що чоловіки обирають дружин чимось схожим на своїх матерів. Маму Руслана теж звати Юлією.

– Перше знайомство Юлі з моїми батьками було дуже хвилюючим, – ділиться хлопець. – Не щодня подібне відбувається. Та й не кожну свою дівчину знайомиш. Вже було розуміння – це саме та, яка потрібна.

Дізнавшись, що Юлія військова, батьки Руслана спочатку були здивовані. Але вибір сина ухвалили, сказавши, що професія – не найголовніше у сім’ї.

– Мене вони прийняли якось дуже швидко, добре та позитивно, – каже Юля. – Все пішло, як по маслу. Від них не було жодних проблем чи перешкод нашим стосункам. Вони абсолютно не заперечують проти невістки-військовослужбовця.

Водночас каже, що якби інтереси сім’ї зажадали, то змогла б розірвати контракт і відмовитися від служби. І вже замислюється над тим, щоби піти в декрет.

Руслан упевнений, що великої різниці між родинами військових та цивільних немає: усі звичайні люди з однаковими цінностями та життєвими пріоритетами. Він серйозно замислюється над тим, щоб після завершення контракту продовжити службу – стати професійним військовим. Та й Юлія вже не мислить себе поза армією.

Під час війни закоханим доводиться набагато більше переживати один одного.

– У нас так: сьогодні Руслан служить поряд зі мною, а за тиждень його можуть забрати на передову, – ділиться Юля. – І ти починаєш увесь час думати і переживати, як там у нього все складеться.

Так було й того дня. Рашисти обстріляли один із населених пунктів Дніпропетровщини. На той момент там був Руслан. Юлія відчула, що може статися лихо. На щастя, вона обійшла їхнє кохання стороною.

Роман Володимирів.

Фото Валерія Кравченко