
У Дніпровському міському територіальному центрі підопічні в рамках соціальної адаптації виготовляють речі для військових. Цей волонтерський рух назвали «Бабусі – воїнам ЗСУ».

«Наші підопічні з перших днів війни хотіли допомагати нашим військовим, а не просто сидіти вдома. Тож пристали до роботи: хтось шкарпетки в’язав, інші — шили спідню білизну, подушки, сітки, нашоломники, килимки, шапки, пледи, рукавички, обереги тощо. Наприклад, одна з бабусь вже зшила понад 2 тис. подушок. Підопічні відділу терцентру у кожному районі міста спеціалізуються на виробленні тих чи інших речей для військових. Усього наші підопічні виготовили вже понад 8 тис. різних речей, які відправляються або на фронт, або до шпиталів», — зазначила директорка Дніпровського міського територіального центру Ольга Мешко.
У рамках волонтерського руху «Бабусі – воїнам ЗСУ» підопічні терцентру виготовили і передали: понад 3 600 одиниць білизни та одягу (шкарпетки, спіднє, шапки, бафи, рукавиці, балаклави), близько 4 000 предметів побуту (пледи, подушки, сумки, сидушки), 70 одиниць екіпірування (маскувальні сітки, нашоломники, снайперські рукавиці). А ще спекли і передали на Великдень паски, зробили 350 хендмейд-оберегів. Також підопічні та працівники терцентру періодично збирають та передають військовим у шпиталі та на фронт засоби гігієни, напої, смаколики.



Підопічна терцентру Антоніна Краса розповідає:

«Коли почалося повномасштабне вторгнення, у мене був справній шок, злість. Було таке відчуття, що мені потрібно щось робити, якось допомагати нашим захисникам. Тож долучилася до в’язання ковдр у терцентрі і досі цим займаюся. А ще шили рукавиці, матраци, ковдри і передавали на фронт. Увесь час думаю: що ж ще пошити для хлопців, яку ще допомогу передати. Нічим вдома не можу займатися, увесь час думки про це».